Профтехосвіта
  • slides
  • slides
  • slides
  • slides

Драматичний етюд Олександра Олеся “По дорозі в Казку”. Дорога в Казку – символ духовних поривань до кращого життя.

Завдання з української літератури  для учнів гр.№ 14

(згідно розкладу )

Тема. Драматичний етюд Олександра Олеся “По дорозі в Казку”. Дорога в Казку – символ духовних поривань до кращого життя.

Підручник: О. Авраменко. Українська література. 10 клас. Рівень стандарту.

http://files.pidruchnyk.com.ua/uploads/book/10-klas-ukrajinska-literatura-avramenko-2018.pdf

Завдання:

1.Опрацювати  навчальний матеріал на стор. 245-246

2.  Переглянути буктрейлер за твором Олександра Олеся “По дорозі в Казку”

3.Ознайомитися із аналізом  драми “По дорозі в Казку”

https://zno.if.ua/?p=6002                                                                                                                       4.Виписати цитати до образу головного героя. Скласти його образну

характеристику.

 5.Зробити порівняльний аналіз драматичного етюда «По дорозі в Казку»

й поеми І. Франка «Мойсей».

Тема. Контрольна робота№4. ТворчістьЛесі Українки, М. Вороного, Олександра Олеся.

1.Справжнє прізвище Олександра Олеся

А) Рудченко; Б) Тобілевич; В) Кандиба ;Г) Косач.

2 .У центрі якої поезії змальований узагальнено-ідеалізований жіночий образ?

А) «До моря» М.Вороного;    Б) «Інфанта» М.Вороного;

В) «Чари ночі» О.Олеся ; Г) «З журбою радість обнялась…» О.Олеся

3.До якої збірки входить вірш «Contraspemspero» Лесі Українки?

А) «На крилах пісень» ; Б) «Думи і мрії»;  В) «Мелодії»;   Г) «Відгуки»

4. Дорога в Казку з твору О.Олеся — це символ:

А) нездійсненної мрії; Б) творчості, фантазії; В) духовних поривань до кращого життя; Г) обману, хибного шляху

5. У творі М.Вороного «Блакитна Панна» звучить мотив:

А) краси перших почуттів;              Б) цілісної, багатогранної людини;

В) возвеличення краси природи навесні;            Г) захоплення красою жінки.

6. Визначте головну думку драми-феєрії «Лісова пісня»

 А) одвічна проблема реалізації творчої особистості;

 Б)перемога вільного високодуховного життя над обивательщиною, буденщиною ;

В) проблема соціальної нерівності людей;

 Г) проблема збереження природного середовища.

7. «Відбились зорі у воді, Летять до хмар тумани» – ці рядки містять художній засіб

А) метонімія; Б) метафора ;В) гіпербола ; Г) епітет.

8. Драматичний етюд О.Олеся «По дорозі в Казку» перегукується з твором

А) «Мойсей» І.Франка ; Б) «Лісова пісня» Лесі Українки ;В) «Момент» В.Винниченка ; Г) «Кайдашева сім’я» І.Нечуя-Левицького.

9.  У центрі якої поезії змальований узагальнено-ідеалізований

жіночий образ?

А «Блакитна Панна» М.Вороного;             Б «Інфанта» М.Вороного;

 В «Чари ночі» О.Олеся;                            Г «З журбою радість обнялась…» О.Олеся.

10. За жанровою спрямованістю драма «Лісова пісня», як зазначила сама Леся Українка, – це

 А) трагедія; Б) комедія; В) інтермедія; Г) феєрія.

11.Установіть відповідність.

Дійова особа:                            Вчинок:

1 дядько Лев                     А) ріже свого пальця, щоб урятувати красу Русалки Польової

2 Перелесник                    Б )перетворює Лукаша на вовкулаку

3 Лісовик                           В )забирає Мавку під землю

4 Той, що в скалі сидить  Г) рятує Мавку, огортаючи вогнем вербу,на яку вона перетворилася

                                          Д) захищає дуб від охочих його зрубати.

12. Установіть відповідність між твором і уривком із нього

Назва твору:

 1) Леся Українка«Contraspemspero»

2) О.Олесь «О слово рідне! Орле скутий!»

3) О.Олесь «Чари ночі»

4) М.Вороний «Інфанта»

Уривок з твору:

А)…Шум дерев!      Музика зір блакитнооких,   

  Шовковий спів степів широких,    

  Дніпра між ними левій рев…

   Б)  Ви йшли , як сон, як міф укоханий,  

  Що виринає з тьми століть.

В)  Так, я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись, Буду жити!

 Геть, думи сумні!

Г) Лови летючу мить життя!  

  Чаруйсь, хмелій, впивайся    

І серед мрій і забуття

    В розкошах закохайся.

13.Про кого сказано «Чи не єдиний мужик на всю соборну Україну»?

14. Дайте визначення символізму. Назвіть його ознаки.

15.Напишіть творчу роботу на одну з тем:

  • «Лісова пісня» – шедевр світової літератури.
  • Багатство поетичної спадщини Миколи Вороного

         Критерії оцінювання:

•        правильні відповіді на 1 –10 завдання – по 0.5б;    11- 14 завдання – по 1б; 15-завдання-2б.

Тема.         Література рідного краю

Літературне життя Львова нині просто немислиме без львівських кав’ярень та богемних літературно-мистецьких угруповань і тусівок, цікавих творчих вечорів добре знаних українських літераторів, презентацій книжкових новинок у книгарнях-кав’ярнях, музеях, філармонії і театрах. Все це надає надзвичайно привабливого шарму сучасному літературному обличчю Львова.

На львівських вулицях і сьогодні можна зустріти письменників старшої ґенерації: воістину великого поета Ігоря Калинця, «безсумнівну королеву жіночої прози 60-х років» (визначення Валерія Шевчука) Ніну Бічую, неперевершеного перекладача й чутливого прозаїка Андрія Содомору, глибокого літературознавця Миколу Ільницького та інших.

Кожен з них по-своєму оригінальний,  неповторний: Ігор Калинець – поет купальського вогню і символ незламності українського духу; Роман Іваничук – автор справжнього шедевра про середньовічний Львів – роману «Манускрипт з вулиці Руської», який в українському літературному дискурсі ніколи не втратить свого притягаючого чару; Ніна Бічуя – унікальна письменниця, якій характерний глибокий психологізм й інтелектуальна напруга; її художні писання відзначаються елегантністю й приворожують артистичністю та стрімкістю польоту авторської уяви; її новелістичне слово дихає й прискорено б’ється, його можна відчути на доторк, воно звучить і має барву і запах – такою вона є у своїх кращих урбаністичних, психологічних та історичних новелах, які увійшли до книги вибраних творів «Землі роменські»; Андрій Содомора як письменник – цікавий вишуканими настроєвими новелами та глибокими філософськими есеями, а Микола Ільницький-літературознавець – проникливий дослідник творчості Богдана-Ігоря Антонича, поетів «Молодої музи» та поетів Празької школи.

Саме ці люди й витворюють справжнє обличчя літературного Львова. Щоправда, постійно присутні у цьому місті не тільки ті письменники, які живуть у ньому, але й ті, які давно залишили світ, добрі духи яких ширяють над львівськими вулицями і нагадують про себе то поетичними, то прозовими рядками. Тому літературна палітра міста була б неповна без добрих духів – поета біосу й незнищенності матерії та «Ротацій» Богдана-Ігоря Антонича, Ірини Вільде, кожна «окрушина» якої дихала настроями міста, Грицька Чубая – однієї, за словами Івана Дзюби, «з найзвабливіших і найзворушливіших леґенд українського безчасся 70-80-х років», ініціатора літературно-мистецького самвидавного журналу «Скриня» (1971), прозаїків Богдана Нижанківського та Зенона Тарнавського – співців львівської вулиці 30-х років ХХ ст., які були осердям літературної групи «Дванадцятка» і в своїх творах відобразили живу стихію й захоплюючу музику львівських вулиць 30-40-х років, опоетизували улюблене місто до містичного апофеозу.

Нових рис додала сучасному літературному обличчю Львова літературна ґенерація 80-х років: такі ориґінальні й талановиті письменники як Галина Пагутяк і Юрій Винничук, Віктор Неборак і Ярослав Павлюк. З молодших стала відомою ціла плеяда поетів і перекладачів. Назву бодай декілька імен: Мар’яна Савка й Маріанна Кіяновська, Наталка Сняданко й Галина Крук, Тимофій Гаврилів й Остап Сливинський, з наймолодших – кумира молоді, доброго й симпатичного прозаїка Любка Дереша.

Що нового внесло в літературу покоління вісімдесятих? Наприклад, Галина Пагутяк – безсумнівний майстер сучасної української літератури, глибока й різноманітна літераторка, яка витворила міфо-поетичну прозу і успішно використала у своїй творчості жанр японської літератури дзуйхіцу; Галина приваблює читачів символічно-фантастичною манерою письма, поривом до «вигаданого світу» й потягом до містики та безнастанними пошуками спасіння людської душі у жорстокому світі, тому багато її творів сповнені тугою за Садом; Юрій Винничук – вигадливий оповідач і неперевершений творець нових літературних леґенд, який сміливо й активно вводить у літературу галицьку мовну стихію, автор таких чудових книг, як «Спалах», «Вікна застиглого часу», «Легенди Львова»; Віктор Неборак – поет-бубабіст, прозаїк, літературознавець, одна з найколоритніших постатей культурно-мистецького життя Львова, автор цікавих літературних інтерпретацій, а в есеїстичних писаннях – джазових варіацій про Львів; Ярослав Павлюк – письменник, який блискуче показав у романі «Сад п’яних вишень», що стиль життя – це воістину стиль письма; його роман є сагою про безнадію і відчай покоління, що не відбулося, бо спалахнуло за часів застою («Йому добре пилося цієї осені і добре думалося»). Кожен з цих письменників (наймолодших літераторів нехай оцінюють молодші критики) вніс у прозу й поезію не тільки новий досвід, а й витворив нову міфологему міста, зробив ще потужнішою магію Львова.

Повний образ сучасного літературного Львова немислимий також і без заснованих у місті літгруп «Бу-Ба-Бу» (Юрій Андрухович, Олександр Ірванець, Віктор Неборак) і «ЛуГоСад» (Іван Лучук, Назар Гончар, Роман Садловський) та їхніх літературно-мистецьких акцій, які поновилися цього року у зв’язку з виходом вибраних творів. Група «Бу-Ба-Бу» стала для української літератури випущеним з закоркованої пляшки тоталітаризму джином сміху, іронії, карнавалу, справжнього свята; бубабісти, сміливо руйнуючи літературні стереотипи, чи не першими повертали українську поезію та прозу до європейської норми, до пошуків Грааля людяності (за словами Вадима Скуратівського).

Неможливо оминути увагою у Львові й таких першокласних перекладачів, як вже згадуваний Андрій Содомора (перекладач моря античної літератури), Марія Габлевич (перекладач і коментатор Шекспіра), Мар’яна Прокопович (перекладач Джеймса Джойса та Умберто Еко), Наталя Іваничук (перекладач Леопольда фон Захер-Мазоха), Алла Татаренко (перекладач Данила Кіша) та перекладачів з латини і давньогрецької мови – Дзвениславу Коваль і Тараса Лучука.

Усі ці згадані і незгадані львівські літератори, перекладачі, літературознавці (а разом з ними і львівські видавці) намагаються своєю творчістю та активною діяльністю наповнювати Львів енергетикою сенсовності, щоб і самим, і довколишнім людям було цікаво жити у рідному місті. У їхній творчості домінує передовсім Дух Львова. А це завжди буде притягувати й робити сучасне літературне обличчя Львова привабливим.

Завдання:

1.Зробити конспект теми «Література рідного краю»

2.Підготувати презентацію про творчість одного із сучасних письменників Львівщини.


Коментарі закриті.

Профтехосвіта

АДРЕСА ЛІЦЕЮ:
80316 м. Рава-Руська,
вул. 1-го Листопада, 6
Тел: 43-149
Email: rrlicey@ukr.net