Профтехосвіта
  • slides
  • slides
  • slides
  • slides

Важливість правильного вибору професії у житті людини

Предмет: техніка пошуку роботи (гр.35)

1. Тема уроку. Важливість правильного вибору професії у житті людини         

Для людини найважливішим є вибір професії.

Щоб зрозуміти, чи у правильному напрямку ви розвиваєтеся,  запишіть п’ять причин, які вплинули на вибір професії, яку ви здобуваєте.

Перегляньте відео, яке допоможе вам зрозуміти чи правильний вибір ви зробили, за посиланням https://drive.google.com/file/d/1b_JLppSwW9jkuOSihadzw860uT95Asdd/view?usp=sharing

Від правильного вибору майбутнього професійного шляху залежить багато:

  • успіхи і невдачі,
  • кар’єра,
  • матеріальне і соціальне становище,
  • внутрішній стан і здоров’я, яке пов’язане безпосередньо зі станом нашої душі.

Тому цей крок повинен бути добре виваженим, цілком усвідомленим, інакше чекає розчарування і жаль за даремно витраченими роками. Обираючи свій професійний шлях необхідно пам’ятати, що це один із найважливіших кроків самостійного життя!

2. Тема уроку. Структура ринку праці. Особливості працевлаштування громадян в умовах ринкової економіки

Ринок праці –  система економічних відносин між продавцями і покупцями товарів та послуг; система суспільних відносин, пов’язаних з наймом і пропозицією праці, тобто з купівлею і продажем послуг праці; це механізм, що забезпечує узгодження ціни і умов праці між роботодавцями і найманими працівниками та регулює її попит та пропозицію.

Елементи за допомогою, яких функціонує ринок праці: товар, попит, пропозиція. Товар на ринку праці виступає у формі робочої сили. Ціна за товар виступає у формі заробітної плати.

Попит – визначає потребу в робочій силі.

Пропозиція – чисельність і структура наявних трудових ресурсів, контингент працездатного населення, яке пропонує свою робочу силу в обмін на життєві цінності.

На пропозицію на ринку праці впливає:

— демографічна ситуація;

— характер і зміст праці;

— система оплати праці;

— швидкість вивільнення робочої сили;

— ефективність підготовки і перепідготовки працівників.

Співвідношення попиту і пропозиції на ринку праці визначають кон’юнктуру ринку праці.

Суб’єкти ринку праці: наймані працівники, роботодавці, держава, яка регулює зайнятість населення. Зайнятість розкриває головний напрям розвитку людини і суспільства через задоволення їх потреб. Основні принципи державної політики зайнятості зафіксовані в Конституції України, Кодексі законів про працю України, Законах України «Про зайнятість населення», «Про оплату праці», «Про охорону праці», «Про колективні договори і угоди» тощо.

Великі зміни на світовому ринку праці розпочались наприкінці ХХ століття і продовжуються зараз. Часи незмінних професій і постійної роботи в одному підприємстві закінчилися разом з індустріальною ерою ХХ століття.

Зміни на ринку праці викликані:

— розвитком комп’ютерних технологій;

— заміною технології виробництва іншою;

— об’єднанням ринку товарів багатьох країн.

На початку ХХ століття настала ера інформаційних технологій, що принесла свої вимоги на ринок праці. Внаслідок змін професій, на які був великий попит на ринку праці і добре оплата, перестав цікавити роботодавців, але навчальні заклади продовжують випускати робітників, яким неможливо знайти роботу. Перехід промисловості на нові технології виготовлення продукції теж диктує потребу відповідних фахівців. В залежності від ситуації на світовому ринку роботодавці можуть скорочувати працівників одних професій і набирати фахівців інших професій.

У ХХІ столітті людина не зможе працювати усе своє життя за однією професією. Доведеться часто підвищувати кваліфікацію, іноді змінювати професію та місце роботи. Старі методи росту кар’єри змінилися. Раніше лише підвищували кваліфікацію, працюючи за однією професією все життя. Зараз настав час стосовно успішної кар’єри – шляхом частого переходу з одного підприємства в інше. Сьогодні роботодавець не відповідає за професійне просування підлеглих працівників. Людина сама повинна піклуватися про відповідність своїх вмінь і навичок потребам ринку. Багатопрофесійність та нові практичні навики в роботі – сучасні ознаки, що диктують попит. Тому правила працевлаштування змінюються. В зв’язку зі спадом світової економіки настав період великої потреби ринку нерухомості і будівництва, потребу в галузі виробництва і застосування робототехніки, хімії, технології харчової промисловості, менеджери з продажу товарів. Готовність до економічних змін – головна особливість сучасної світової ринкової економіки.

Завдання: описати найпотрібніші особисті та фахові якості працівника в умовах ринкової економіки.

3. Безробіття, як невід’ємна складова ринкової економіки. Роль особи у вирішенні питання власного працевлаштування

            Безробіття – ознака країн з ринковими відносинами, закон ринкової економіки.            Головні причини виникнення безробіття:

— економічні спади виробництва;

— сезонні зміни виробництва в окремих галузях економіки;

— впровадження нових технологій виробництва;

— зміни у демографічній структурі населення працездатного віку.

            Безробітні – це не зайві люди, а певний резерв робочої сили, необхідний виробництву для його подальшого розвитку та удосконалення.

            Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова та альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні й здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору на підприємстві, установі, організації.

Громадяни мають право на безкоштовне сприяння державної служби зайнятості у працевлаштуванні.

Висновки:

— від безробіття ніхто не застрахований;

— безробіття – невід’ємна складова ринкових відносин;

— державна служба зайнятості тільки сприяє працевлаштуванню, але не працевлаштовує;

— працевлаштування – особиста справа кожного, хто бажає отримати роботу.

Гостра конкуренція між претендентами на роботу:

— людина, від якої залежить ваше працевлаштування – це ви самі;

— треба бути готовим до виконання роботи, що має назву «пошук роботи»;

— не отримавши робоче місце, не робіть з цього трагедії (це тимчасовий епізод в житті);

— уникайте жалю до себе, не впадайте в розпач;

— менше цікавтесь, скільки товаришів не працевлаштувалось, а краще – скільки працевлаштувалось і завдяки чому;

— будьте завжди упевнені в собі та своїх силах;

— визначте мету, будьте активні та наполегливі.

Три головні питання:

— яку саме роботу шукаєте;

— де саме знаходиться вона;

— яким чином на неї можна влаштуватись.

Завдання: скласти перелік професійних якостей, якими слід володіти для успішної діяльності з обраної професії.

4. Особливості працевлаштування випускників професійно-технічних закладів

У сучасному світі потрібно орієнтуватися в потребах ринку праці.

Тому спочатку слід з’ясувати, де ви хочете працювати?

На ринку зайнятості існує попит на молодих, активних фахівців – уміючих, знаючих, ініціативних, відповідальних і дисциплінованих. Найбільший недолік – це відсутність досвіду роботи, тому важлива особлива наполегливість у виявленні особистих переваг.                   Професійний портрет працівника:

• кваліфікація (освіта, досвід роботи, ступінь підготовки);

• фізичний стан (стан здоров’я, вік, стать);

• загальний інтелект;

• здібності (вроджені таланти: нахил до малювання, артистичні здібності тощо);

• інтереси;

• характер/темперамент;

• умови (місце проживання, наявність телефону, власного транспорту, прав водія тощо).

Критерії психологічного портрету особистості:

• інтелектуальність;

• емоційність;

• комунікабельність;

• самооцінка;

• лідерство;

• робота в команді.

            Переваги випускників навчальних закладів:

1. рівень кваліфікації;

2. знання сучасних технологій;

3. молоде здоров’я – рідко хворіють;

4. прагнення набуття досвіду;

5. розуміння поступового збільшення оплати праці;

6. бажання вчитися;

7. якісне виконання роботи;

8. готовність замінити іншого в роботі;

9. ведення здорового способу життя;

10. як навчаться працювати – так і працюють.

Недоліки досвідчених працівників:

1. потреба підвищення кваліфікації;

2. робота за старими технологіями;

3. часто хворіють;

4. маючи досвід – працюють як звикли;

5. мають оплату праці найвищу;

6. небажання вчитись і перенавчатись;

7. виконання роботи швидке і часто неякісне;

8. завжди поспішають додому;

9. нехтування здоровим способом життя;

10. вивчати нові технології не бажають.

            Порада випускникам навчального закладу про пошук першої роботи:

1. починати працювати, ще під час навчання;

2. не висувати завищених вимог стосовно зарплати;

3. уникати заниженої самооцінки, що спричиняє невпевненість.

Завдання: проаналізуйте «сильні сторони» випускників навчальних закладів у питанні майбутнього працевлаштування.

5. Основні джерела і методи пошуку роботи

Джерелом вакансій називають будь-яку особу чи організацію, що може запропонувати роботу. на вакантних (вільних) посадах не тільки про які повідомляється, а й приховані вакансії.

До джерел вакансій можна віднести:

— засоби масової інформації (періодичні видання: газети, журнали; передачі та телетексти по телебаченню та радіо);

— довідники місцевих організацій, щорічний телефонний довідник «Золоті сторінки України», видання, які висвітлюють благодійні заходи;

— оголошення про вакансії на дошках оголошень (на підприємствах, біля зупинок), у транспорті та інших громадських місцях;

— центри зайнятості та приватні агенції;

— особисті контакти: друзі, колишні товариші по роботі, родичі;

— Інтернет;

— різні масові інформаційні заходи (ярмарки вакансій, аукціони спеціалістів, дні інформації та відкритих дверей тощо);

— спілки, бібліотеки…

Джерела вакансій:

  • проглядайте газети, журнали;
  • продивляйтесь будь-які газети, що можуть нести інформацію про відкриті вакансії.

Це дасть Вам можливість зробити пробні телефонні дзвінки, надсилати листи та інше. Особливу увагу приділяйте публікаціям про:

— нові підприємства, які відкриваються у місцевості, де Ви мешкаєте;

— підприємства, які нещодавно уклали нові контракти і мають потребу в додатковому штаті працівників;

— підприємства, які можуть розширюватися та відкривати філії.

Ретельно читайте публікації про:

— нові підприємства, які відкриваються;

— підприємства, які переїжджають у Вашу місцевість;

— підписання контрактів підприємствами, які обумовлюють збільшення штату робітників;

— розширення підприємств, відкриття дочірніх підприємств або філіалів. Телебачення та радіо:

— отримання інформації про новостворені підприємства, організації та установи;

— ювілейні випуски з історії підприємств, організацій та установ;

— про використання новітніх технологій на підприємствах, організаціях та установах.    Регулярно ознайомлюйтесь з інформацією про вакансію, розміщеною на стендах у приміщеннях центрів зайнятості. Кожне відвідування центру необхідно розпочинати з сектору самостійного пошуку вакансій та профінформаційного. Відвідуйте ярмарки вакансій та інші масові заходи, які організовують та проводять центри зайнятості. Центри зайнятості також забезпечують відомості про вакансії в інших регіонах України. Всі послуги, які надають центри зайнятості сприяють Вашому працевлаштуванню.

Internet — це глобальна система комп’ютерних мереж, які об’єднують у всьому світі окремих людей, університети, організації у світі бізнесу і т.ін. Вже той факт, що Ви знаєте, як працювати в Інтернеті, може сам по собі істотно підвищити Ваші шанси при прийомі на роботу. На відповідних сайтах Інтернету досить часто розміщується інформація про потребу в працівниках. Користуйтесь нею, пропонуйте свої послуги, направляйте резюме (бажано через Інтернет), телефонуйте, ведіть переговори відносно свого працевлаштування. Тут Ви можете розмістити своє резюме (оголошення) про пошук роботи. Найбільш ефективний пошук роботи через Інтернет для програмістів. А також фахівців для яких уміння працювати в Інтернеті входить у набір пропонованих вимог.

Кадрові агентства. Щоб досягти найкращих результатів, спробуйте зареєструватись у декількох агентствах.

Кадрові агенції поділяються на групи:

1. агентства, які працюють по заявках фірм і організацій, як державних, так і приватних. (такі агентства підбирають спеціалістів, отримуючи винагороду від роботодавців і не беруть ніякої плати з кандидатів; у таких агентствах працюють зі спеціалістами, які мають вищу освіту і певний досвід роботи);

2. агентства з працевлаштування, які працюють з кожним конкретним шукачем індивідуально до моменту, коли його приймуть на роботу і закінчиться його випробувальний термін (консультанти агентства підшукують потрібну роботу, ведуть переговори з роботодавцем, готують до співбесіди клієнта, який і платить їм за ці послуги);

3. агентства, які надають комплекс психологічних, аналітичних і консультаційних послуг (приватні агентства не дають гарантій щодо строків пошуку роботи працевлаштування взагалі, звертайтеся в ті фірми, що стягують невеликий початковий внесок, переконайтесь, що агентство пропонує реальні вакансії, з’ясуйте, чи має агентство ліцензію для здійснення даного виду послуг).

Методи пошуку роботи:

— спілкування при здійснені особистих контактів (друзів, колишніх товаришів по роботі, родичі, знайомі), при зверненні на підприємстві організації, установи (зі спеціалістами підбору персоналу, роботодавцями, працівниками);

— підготовка та розсилка резюме, рекомендаційних листів з пропозиціями щодо власних трудових послуг підприємства, організаціям та установи;

— здійснення телефонних дзвінків на підприємства, організації та установи, в яких зацікавлені (пошукових та по рекламі).

Вам необхідно систематизувати перелік власних особистих контактів з друзями, родичами, колишніми співробітниками, які можуть інформувати Вас про наявність вакансій. Завчасно сплануйте, про що і як Ви будете просити, чітко сформулюйте своє прохання, щоб співрозмовник зрозумів, яку роботу Ви шукаєте, якими навичками і досвідом Ви володієте. Таке спілкування здійснюється з метою одержання інформації про вакантні місця, умови роботи.

1. Друзі, знайомі та люди, з якими Ви зустрічаєтесь, можуть:

— знати про певні вільні робочі місця; погодитись повідомити Вас в тому разі, якщо в них буде інформація про вакансії;

— бути знайомим з людиною, яка залишає роботу;

— мати інформацію про підприємства чи організації, які переїжджають в місцеві райони, чи підприємства, які планують розширити свою діяльність.

2. Люди, які працюють в організаціях, в яких Ви зацікавлені, можуть:

— знати про вакансії на своєму підприємстві;

— мати інформацію про звільнення з роботи людей на цьому підприємстві;

— в разі, якщо підприємство планує приймати нові кадри, повідомити директору чи менеджеру про Вашу кандидатуру;

— передати директору чи менеджеру Ваше резюме.

3. Той, хто тільки почав працювати на новому підприємстві, міг:

— нещодавно звертатись на підприємство чи організацію, яка пропонувала вакансію для людини Вашої кваліфікації.

4. Той, хто працює в тій самій професійній галузі, що й Ви, може:

— взяти копії Вашого резюме та запропонувати їх особам, які можуть бути в них зацікавлені.

5. Інші люди, які шукають роботу, можуть:

— знати або чути про вакансії, які зацікавили їх і можуть бути корисними для Вас.          «Вільний пошук». Складається з планового і системного відвідування шукачем роботи підприємств і організацій. На місцях, які зацікавили Вас залишайте свої анкети і номери телефону. А краще складене резюме. Телефонування з приводу вакансії – один з найефективніших способів отримати запрошення на співбесіду. Телефонування може бути з приводу оголошеної вакансії та у довільному пошуку роботи. Для здійснення телефонних дзвінків необхідно підготувати свої пропозиції для роботодавця і підготувати інформацію про себе, про Ваш досвід і чому Ви зацікавлені саме в цій вакансії. Продумайте все, що Ви будете говорити. Тримайте під рукою копію вашого резюме.

Завдання: зробити аналіз методів пошуку роботи.

6. Інструмент пошуку роботи. Види документів за функціональним призначенням

Сьогодні на ринку праці існує велика конкуренція на вакантні місця роботи. Попередній відбір кандидатів на вакантне місце праці проводиться на основі певних критеріїв отриманої інформації.

В якості товару самореклами виступають:

— кваліфікація;

  • практичні навики;
  • професійні і персональні характеристики;

— вміння та заслуги кандидата, щоб виконувати потрібні обов’язки по роботі.       Запрошення на роботу отримає не найбільш кваліфікований і найкращий з кандидатів, а той, хто зуміє найкраще відобразити свою кваліфікацію, практичні навики і вміння. Тому вкрай важливо навчитись здійснювати самопрезентацію так, щоб максимально відобразити себе в найкращому світлі в очах роботодавця. Для цього застосовують певні «інструменти» самопрезентації – листи, анкети, документи про освіту, докази набутого досвіду роботи, портфоліо, з метою «продажу» своєї кваліфікації. Підготовка цих документів повинна відображати особу у відповідності до вимог роботодавця щодо існуючої вакансії. З метою самореалізації шукач роботи застосовує різні види наявних документів, які підтверджують переваги кандидата на посаду. Серед них найбільш відомі: резюме, візитна картка, портфоліо, автобіографія, корпоративна анкета. Ці документи складаються особисто. Уявлення про вміння і навички людини додають документи з попереднього місця навчання (праці): характеристика, лист-подяка. Підтверджують рівень фаховості: документи про освіту, нагороди, сертифікати, виписка з трудової книжки. При надсиланні роботодавцю для ознайомлення особистих документів слід скерувати супровідний лист, як пояснення щодо мети звернення.

Діловодство – це діяльність, яка охоплює питання створення документів згідно прийнятих норм та організацію роботи з ними. Засвоєння прийомів роботи з документами дає змогу скоротити час на їх створення та вміле застосування у майбутньому. Правильно підготовлений і належним чином оформлений документи свідчить про культуру виконавця. Документ – це матеріальний об’єкт, що містить зафіксовану інформацію, оформлений у встановленому порядку і має юридичну силу. Складання документів на папері довільного формату не дозволяється. Встановлені розміри документів: А3 (297 х 420 мм), А4 (210 х 297 мм), А5 (148 х 210 мм). Текст документа повинен мати правдиву інформацію, викладену стисло, грамотно, об’єктивно, без повторень, чітко і коротко.

ДОКУМЕНТИ КЛАСИФІКУЮТЬ ЗА ОЗНАКАМИ:

— за способом фіксації інформації: письмові, графічні, фото- і кінодокументи;

— за змістом: організаційні, розпорядчі, довідково-інформаційні, з кадрових питань, особові офіційні;

— за назвою: накази, розпорядження, інструкції, правила, заяви, службові листи тощо; — за видами: типові, трафаретні, індивідуальні;

— за складністю: прості, складні;

— за місцем складання: внутрішні, зовнішні;

— за терміном виконання: термінові, нетермінові;

— за походженням: службові, офіційно-особисті;

— за гласністю: звичайні, таємні, конфіденційні, для службового користування тощо; — за юридичною силою: справжні (істинні), фальшиві (підроблені);

— за стадіями виготовлення: оригінали, копії;

— за терміном зберігання: постійного, тривалого, тимчасового зберігання;

— за родом діяльності виділяють системи документації за певною класифікацією.

Всі документи за функціональним призначенням можна поділити на групи:

— організаційні: положення, статути, інструкції, правила;

— розпорядчі: постанови, розпорядження, накази, ухвали, вказівки;

— довідково-інформаційні: довідки, акти, службові листи, відгуки, оголошення, доповідні та пояснювальні записки, телеграми тощо;

— з кадрово-контрактових питань: автобіографії, заяви та накази, особові листки, трудові книжки, особові картки, характеристики, трудові угоди, контракти;

— особові офіційні документи: заяви, скарги, розписки, доручення, пропозиції тощо.      В якості інструменту пошуку роботи з метою самопрезентації, як правило оформляють:

— резюме/автобіографія – це вид документа, в якому подаються короткі відомості про навчання, трудову діяльність та професійні успіхи й досягнення особи, яка його складає;

— портфоліо — це спосіб фіксування, накопичення, оцінки і самооцінки особистих досягнень за певний проміжок часу;

— характеристика – рекомендаційний документ, який містить відомості про ділові якості працівника й відгуки про його службу, суспільну діяльність;

— супровідний лист є невід’ємною додатковою частиною резюме, при працевлаштуванні на підприємство;

— рекомендаційний лист – це службовий лист, який містить позитивний або негативний відгук про особу з боку його колишнього керівника або співробітника з професійної точки зору;

— візитна картка –  картка для вручення під час знайомства та візиту; документ, який має певний стандарт і містить достовірну, достатню інформацію про її власника;

— лист-подяка – це діловий лист, який містить слова подяки з якогось приводу: за професійну роботу, якісно надані послуги тощо;

— документ про освіту засвідчує здобуття особою освіти та кваліфікації за певними освітньо-кваліфікаційними рівнями;

— нагороди, сертифікати – це документи, що засвідчують високий професійний рівень і право його власника на виконання окремих робіт, що вимагають спеціального дозволу;

— трудова книжка (досвід роботи/стажування) – це основний документ про трудову діяльність працівника, який підтверджує стаж роботи, а також дає змогу власнику при прийнятті на роботу мати уяву про досвід роботи працівника;

— корпоративна анкета – це спеціальний опитувальний бланк (картка) для одержання інформації про певну особу

— дату народження, адресу, освіту, професію тощо.

Завдання: підготувати перелік особистих даних для створення документів з метою самопрезентації.

7. Тема уроку. Складання резюме. Складання супровідного та рекомендаційного листів

Супровідний та рекомендаційний листи — вид службових листів, що належать до основних засобів обліку інформацією, яка надається як вхідна або вихідна документація.

При відсиланні особистих документів для розгляду роботодавців необхідно долучати супровідний лист, в якому зазначається мета звернення. Текст супровідного листа складається з двох логічно пов’язаних частин: вступної та основної. У вступній частині зазначають факти, обставини, причини написання листа. В основній частині тексту викладають його головну мету у формі пропозиції, відмови, гарантії, зауваження, висновків. Ціль супровідного листа — звернути увагу роботодавця на інформацію в резюме з метою прийняття рішення стосовно майбутньої співбесіди.

Правила складання рекомендаційного листа:

— лист складається на бланку підприємства;

— зміст листа довільний та містить відгук про діяльність на попередньому місці зайнятості;

— звернення до адресата відсутнє, бо рекомендація універсальна для майбутнього місця;

— важливим у тексті листа є відзначення професійного досвіду та кваліфікації, необхідні для подальшого працевлаштування.

Приклад супровідного листа

СУПРОВІДНИЙ ЛИСТ

Степаненко Ганна Сергіївна

Київ, вул. Артема, б. 2, кв. 55 Телефон: 235 55 55

Шановний Олексію Степановичу!

Направляю Вам резюме й прошу розглянути мою кандидатуру на вакансію (конкретизуєте відповідно до оголошення). Мені 29 років, фінською мовою володію на рівні побутового спілкування, англійською — вільно. Я закінчила філологічний факультет КНУ імені Тараса Шевченка (англійська та французька мови). Мене приваблює перспектива кар’єри в туристичному бізнесі, в свій час познайомилась з аспектами даного напрямку, працюючи гідом-перекладачем у студентські роки. Я була б рада отримати запрошення на співбесіду, щоб при особистій зустрічі обґрунтувати свої можливості приносити фірмі значну користь завдяки своїй кваліфікації та настрою на позитивний результат. Сподіваюсь поспілкуватися з Вами по телефону протягом тижня, щоб погодити можливий час зустрічі, Дякую вам за увагу.

 Ганна Степаненко

Приклад рекомендаційного листа

РЕКОМЕНДАЦІЙНИЙ ЛИСТ

       Іванов Іван Іванович був прийнятий на роботу в компанію «Метрополіс» у червні 2005 року з внутрішньо-економічної діяльності. Він добре зарекомендував себе і з вересня 2007 року очолив відділ закупок.

       У своїй роботі Іванов І.І. успішно поєднує професіоналізм, знання ринку, добрі комерційні здібності з якостями сильного організатора. Робота відділу закупок і особисто Іванов І.І. позитивно оцінюється керівництвом.

       У 2010 році керівництво холдингової компанії «Комерц-сервіс», до якої входила компанія «Метрополіс», прийняло рішення про закриття цієї компанії у зв’язку з концентрацією ресурсів на інших напрямках бізнесу.

       Вважаємо, що Іванов І.І, як сильний спеціаліст з внутрішньо-економічної діяльності може представляти серйозний інтерес для компанії, які за своїм профілем близькі до того, чим займався Іванов І.І. у 2005–2010 роках.

Семенов Павло Іванович,

виконавчий директор

 ЗАТ «Комерц-Сервіс»

Тел.: 525 22 00

Завдання: складіть супровідний лист до власного резюме та рекомендаційний лист на свого товариша.

З повним конспектом можна ознайомитися за посиланням http://www.splicey.org.ua/metod_r/burak_24_02_2015.pdf

8. Тема уроку. Загальний алгоритм пошуку роботи. Прямий контакт з роботодавцем

Знаючи своє професійне призначення, можливі джерела вакансій та інструменти пошуку роботи слід перейти до конкретних дій стосовно працевлаштування. Для цього необхідно знати загальний алгоритм пошуку роботи.

Загальний алгоритм пошуку роботи можна розглядати наступним чином:

1. Прийняти рішення щодо роботи, яка вам потрібна відповідно набутого рівня кваліфікації. Існує декілька підходів до пошуку роботи:

— на основі власних бажань;

  • з врахуванням потреб ринку праці;

— виходячи з особистого досвіду, професійних навичок та вмінь.

2. Проаналізувати джерела вакансій:

— засоби масової інформації (періодичні видання (газети, журнали), телепередачі    та телетексти, інформацію радіо);

  • довідники та видання, які висвітлюють заходи роботодавців з метою запрошення на роботу;
  • оголошення про вакансії на дошках оголошень в громадських місцях, у транспорті, біля підприємств;
  • центри зайнятості та агенції працевлаштування;
  • сайти в мережі Інтернет;
  • особисті контакти з іншими людьми;

— масові інформаційні заходи (ярмарки вакансій, дні відкритих дверей, аукціони спеціалістів тощо).

3. Застосувати методи пошуку роботи:

— спілкування (зі знайомими, роботодавцями, працівниками підприємств, спеціалістами стосовно підбору кадрів тощо);

  • підготовка та розсилка резюме, рекомендаційних листів з пропозиціями щодо власних послуг підприємствам, організаціям, установам;

— здійснення телефонних дзвінків на підприємства, організації і установи з метою з’ясування можливості подальшої співбесіди.

4. Взяти участь у співбесіді.

5. Здійснити оформлення на роботу за умови позитивних результатів співбесіди.

Прямий контакт з роботодавцем є хорошим методом пошуку роботи, переваги якого полягають в наступному:

1. Ви самі стаєте головним менеджером і шукачем своєї роботи, не сподіваючись на можливості інших.

2. Ви шукаєте роботу в тих організаціях, які самі обираєте, тобто які вам до вподоби.

3. Ви особисто набуваєте досвід щодо особливостей співбесіди, різних психологічних типів роботодавців, отримуєте можливість мати різні враження та пропозиції роботи.

Головний недолік цього методу — часті відмови в наданні роботи із-за відсутності вакантних місць, до чого необхідно бути готовим. Важливою умовою цього методу є особиста активність у пошуку роботи. Відібравши певний перелік підприємств з їх адресами і контактами, слід надіслати їм копії резюме із супровідними листами. При цьому необхідно знати загальне правило: у великі і середні підприємства резюме слід надсилати у відділи кадрів, а на невеликі підприємства — директору чи керівнику. Через один-два тижні після скерування резюме необхідно подзвонити на підприємство та надати усну інформацію про себе: прізвище, ім’я, кваліфікація, навики та вміння в роботі, досягнення і надати пропозицію щодо своїх послуг. Рекламна інформація не має бути довшою 1–1,5 хв. розмови телефоном та легко сприйматися на слух. Після цього вислухайте співрозмовника, будьте готові до запитань, намагайтесь досягти позитивного результату стосовно обраної вакансії або отримання іншої пропозиції. Тоді запитайте про можливість короткої зустрічі з вами. Головне — повернути розмову в позитивне русло та досягти зустрічі. Після цього згадайте про надіслане резюме та велике бажання працювати. Спілкування має бути тактовним та необтяжливим.

Завдання: Зробити опис особистого алгоритму пошуку роботи, який, на вашу думку, найбільш ефективний.

З повним конспектом можна ознайомитися за посиланням http://www.splicey.org.ua/metod_r/burak_24_02_2015.pdf

9. Тема: Стилі і форми співбесід при працевлаштуванні. Техніка ділового спілкування

Види співбесід.

За етапністю проведення підбору персоналу:

  • Попередня співбесіда — спілкування з представником відділу кадрів, менеджером з підбору персоналу або роботодавцем по телефону з метою первинного виявлення відповідності претендента вимогам вакансії.
  • Перша співбесіда — безпосередня зустріч з представником відділу кадрів чи менеджером з підбору персоналу з метою повторного первинного виявлення відповідності претендента вимогам вакансії.
  • Друга/третя співбесіда — безпосередня зустріч з тим, хто приймає остаточне рішення щодо працевлаштування.

За видом комунікації:

— телефонне інтерв’ю;

— безпосередня зустріч;

— електронне листування;

— Skype-інтерв’ю.

За кількістю учасників:

— індивідуальна;

— групова.

За методикою:

1. Допит (структуроване інтерв’ю): запитання ставлять в певній послідовності, незалежно від Ваших відповідей.

2. Роздуми (проектне інтерв’ю): пропонують прокоментувати будь-яку ситуацію (Ваша оцінка ситуації зі сторони).

3. Фантазування (ситуаційне інтерв’ю): просять описати Ваші дії в конкретній ситуації. Завжди не вистачає часу, щоб виконати роботу як треба, але на те, щоб її переробити, час знайдеться. 

4. Оцінка (критеріальне інтерв’ю): запитання ставлять, пов’язані з ситуацією в майбутній професійній діяльності.

5. Стрес-інтерв’ю: створюють некомфортну (конфліктну) ситуацію, шляхом постановки відповідних запитань чи завдань.

Стилі співбесід. Можна назвати декілька стилів співбесіди, які найчастіше використовуються на практиці:

— співбесіда один на один;

— співбесіда з комісією;

— співбесіда телефоном;

— співбесіда в рекрутинговому агентстві.

Форми проведення співбесід. Незалежно від стилю співбесід існують три форми їх проведення:

— Формальна, коли всім кандидатам на посаду задають однакові запитання. Відповіді записують у таблицю, які потім порівнюють. Обирають на посаду кандидата, чиї відповіді найбільше підійшли.

— Неформальна, коли кандидатам задають будь-які запитання в межах трудового законодавства, що дозволяє краще виявити майбутнього працівника, але складніше порівняти різних кандидатів між собою.

— Змішана форма найбільш часто використовується на практиці і дозволяє найкраще використовувати сторони попередніх форм проведення співбесіди.

Техніка телефонування:

Крок 1. Підготовка має дуже важливе значення. Коли телефонує кандидат на вакансію з власної ініціативи, він має перевагу над Роботодавцем, бо сам веде діалог. Коли телефонує кандидат на вакансію за оголошенням — перевагу має роботодавець. Кандидат повинен відразу повідомити, хто він і що хоче запропонувати, щоб зацікавити, домовитись про можливість зустрічі.

Крок 2. Слід знати ім’я роботодавця, це дасть Вам переваги:

  • надасть розмові неофіційного характеру;
    • зменшить психологічну дистанцію;

— справить приємне враження.

Крок 3. Як перейти через «кордон»: — не говорити секретарю, що телефонуєте з приводу роботи, а сказати, що з кадрового питанню та хотіли б обговорити свою справу персонально.

Крок 4. Самореклама:

  • відрекомендуватись;
    • коротко позитивно повідомити про себе та свої сильні сторони;
    • повідомити, що хочете домовитись про зустріч.

Крок 5. Наполягайте:

  • запропонуйте надіслати резюме;
    • запитайте, чи можете Ви знову зателефонувати;
    • запитайте, чи знає роботодавець про можливі вакансії на інших підприємствах.

Крок 6. Закінчіть розмову ввічливо та на позитивній ноті:

  • подякуйте роботодавцю за увагу та допомогу.

Переглянути відео «Як налаштуватися перед співбесідою» можна за посиланням

https://drive.google.com/file/d/1S2-YbQI0TrICo60hfLfkXhDF7vwJSyjQ/view?usp=sharing

та «Як пройти співбесіду. Структура співбесіди» за посиланням https://drive.google.com/open?id=1qNdMNuMl-I3cM5uBRBmB3Puz4XTLO8e7.

Переглянути відео «Як пройти співбесіду. Готуємо самопрезентацію» можна за посиланням

https://drive.google.com/file/d/1Xg6qZO_RKeE2Z-_fZ–U5bagAU5n_JZy/view?usp=sharing, відео «Як пройти співбесіду. Головні помилки при співбесіді» за посиланням

https://drive.google.com/file/d/1uxC6sMp4Ji7r0xVZT9Zvog8_dIUOjFru/view?usp=sharing, відео «Як пройти співбесіду. Готуємось до найпоширеніших запитань» за посиланням

https://drive.google.com/file/d/1n_SyHFzoWUPGqAwi-ZJZab__kWpMS45o/view?usp=sharing, відео «Як говорити про зарплату на співбесіді» за посиланням

https://drive.google.com/file/d/19FXTDZ5uZIyPcAN0jwrZWGxJwFZq9IMp/view?usp=sharing.

Завдання: Складіть таблицю порад про те, що потрібно і чого не рекомендується робити в процесі співбесід.

З повним конспектом можна ознайомитися за посиланням http://www.splicey.org.ua/metod_r/burak_24_02_2015.pdf.

10. Тема уроку. Оформлення документів при прийомі на роботу. Складання автобіографії

При прийомі на роботу оформляються наступні документи:

1. Заява.

2. Автобіографія.

3. Особовий листок обліку кадрів (анкета).

4. Копії документів про освіту.

5. Довідки про стан здоров’я.

6. Трудова книжка.

При заповненні документів потрібно пам’ятати, що при прийомі на роботу важливе значення надається оформленню особової справи працівника. Тому оформляти документи потрібно уважно, серйозно і сумлінно.

Заява — це документ, що містить прохання або пропозицію однієї чи кількох осіб, адресовану установі або посадовій особі.

Заяви з кадрових питань складаються з таких реквізитів:

1. Адреса (назва організації або службової особи).

2. Відомості про заявника (прізвище, ім’я, по-батькові, адреса).

3. Назва виду документа (заява).

4. Текст.

5. Перелік додатків із зазначенням кількості сторінок.

6. Підпис автора.

7. Дата складання заяви.

Структура заяви:

Автобіографія — це документ, у якому особа, яка складає його, подає опис свого життя та діяльності. Основна вимога до автобіографії — досягти вичерпності необхідних відомостей, застосовуючи лаконічний виклад. Кожна нова інформація подається з нового абзацу.

Автобіографія складається з таких реквізитів:

1. Прізвище, ім’я, по-батькові у називному відмінку.

2. Дата і місце народження.

3. Відомості про навчання.

4. Відомості про трудову діяльність.

5. Відомості про громадську роботу.

6. Короткі відомості про склад сім’ї.

7. Дата і підпис автора.

Зразок складання автобіографії

АВТОБІОГРАФІЯ

Петренка Семена Васильовича

(прізвище, ім’я та по батькові)

Я, Петренко Семен Васильович, народився 15 січня 1979 р. в родині службовців у м. Києві.

 З вересня 1986 р. до липня 1996 р. навчався в Київській середній школі № 472, де й одержав атестат про повну середню освіту.

Після закінчення школи в 1996 р. вступив до навчання до Житомирського будівельного технікуму, який закінчив в липні 1999 р. й одержав диплом техніка-технолога промислового будівництва.

З вересня 1999 р. до серпня 2000 р. працював техніком на підприємстві «Київміськбуд».

У серпні 2000 р. вступив на юридичний факультет Київського держаного університету ім. Т. Г. Шевченка за спеціальністю «Правознавство», який закінчив у червні 2005 р., одержавши диплом юриста-правознавця.

З липня 2005 р. по липень 2013 р. працював юрисконсультом на Київському виробничому об’єднанні «Граніт».

            У квітні 1990 р. одружився. Дружина — Петренко (Швець) Галина Степанівна, 1969 року народження, працює вчителем молодших класів у Київській середній школі № 10.

Паспортні дані: серія ХІХ-МА, № 456732, виданий РВС Одеського району м. Києва 24.02.1979 р.

Прописаний і мешкаю за адресою: 25234, Київ-134, вул. Семипалатинського, б.17, кв. 48.

12 серпня 2014 р.                                                                   С. В. Петренко

(підпис, прізвище)

Особовий листок кадрів. Перед тим, як почати заповнення особового листка кадрів: 1. Уважно прочитайте питання особового листка кадрів.

2. Переконайтесь, що ви зрозуміли усі запитання.

3. Спочатку заповніть копію, потім оригінал.

4. Зберігайте у себе копію особового листка кадрів.

Завдання: Скласти автобіографію.

З повним конспектом можна ознайомитися за посиланням http://www.splicey.org.ua/metod_r/burak_24_02_2015.pdf

11. Тема уроку. Психологічна адаптація в колективі та дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку. Професійна самореалізація працівника

Кожен працівник проходить певний період адаптації в новому колективі та на новому робочому місці. І термін цього періоду — індивідуальний. Поняття «адаптація» означає процес ознайомлення та вивчення нових обставин, пов’язаних із виконанням посадових обов’язків на новому робочому місці та в оточенні нових людей.

Види адаптації поділяють на дві основні групи: виробничу і позавиробничу. Позавиробнича адаптація відноситься до сфери особистого життя співробітника. Невелика кількість підприємств ставиться до цього серйозно, вважаючи це справою індивідуальною.

Виробнича адаптація включає «звикання» до роботи в новій організації:

  • професійну адаптацію (входження у виробничий процес);
  • соціально-психологічну (входження в колектив);
  • організаційно-адміністративну (встановлення трудових стосунків з посадовими особами);

— санітарно-гігієнічну (на рівні звикання до розпорядку та режиму роботи)

            Корисні рекомендації щодо адаптації новоприйнятим працівникам:

1. Пам’ятайте, що адаптація — процес який проходить кожна людина, яка опинилась в нових життєвих обставинах.

2. Не поспішайте встановлювати особисті стосунки з іншими людьми, зосередьте свою увагу на сумлінному виконанні посадових обов’язків.

3. Перш за все слід вивчити нові обставини виконання виробничих завдань.

4. Будуйте здорові професійні стосунки з керівником, вивчаючи всі аспекти нової співпраці.

5. Не розповідайте малознайомим співробітникам проблем і складностей особистого життя.

6. Будьте до всіх доброзичливими та не обтяжуйте оточуючих нав’язливими розмовами з метою сподобатись.

7. Сконцентруйте своє спілкування із співробітниками на тонкощах виконання роботи.

8. Не поспішайте висловлювати свої враження

9. Пам’ятайте, що особисті стосунки з колегами по роботі будуються значно довше, ніж вивчення самої роботи. Бо кожна людина це загадка зі своїм внутрішнім світом.

            Серед основних документів на підприємстві є правила внутрішнього трудового розпорядку, які регулюють права та обов’язки усіх учасників трудового процесу.

            Правила визначають:

  • трудовий розпорядок на підприємстві;
  • порядок прийняття на роботу і звільнення працівників;
  • основні права та обов’язки працівників і власника підприємства;
  • застосування заохочень за успіхи в роботі та заходів стягнення за порушення трудової дисципліни.

            Самореалізація – це здатність людини пізнати себе і здійснити своє покликання. Кожна людина має потребу у самореалізації, однак не всі усвідомлюють її значення. Автор теорії потреб А. Маслоу вважав, що люди часто відмовляються від можливостей самореалізації й тому не такі щасливі, якими могли б бути, адже якість нашого життя безпосередньо пов’язана із задоволенням вищих потреб, у тому числі й потреби у самореалізації.         
            Професія  – від латинського «оголошую свою справу». Професія визначається характером продукту, який виготовляється, засобами і специфічними умовами виробництва в одній з галузей народного господарства.           
            Кожна професія висуває певні вимоги до людини. Одні професії вимагають від людини сили і спритності, інші – переважно розуму і акуратності, ще інші – комунікабельності і стриманості.  
            Деякі професії вимагають від людини практично однакових особливостей і рис характеру. Їх можна об’єднати в групи, які можна представити як свого роду професійні держави зі своїми законами, мовою, населенням, які займають на карті певне положення.

            За «предметом праці» можна виділити 5 типів професій:

  • «Людина – людина»;
  • «Людина – техніка»;
  • «Людина – знакова система»; 
  • «Людина – художній образ»; 
  • «Людина – природа».   

У наш час кожен має можливості для самореалізації.   
            Важливими компонентами стратегії самореалізації є самопізнання і розбудова позитивної самооцінки, самовизначення (в тому числі й професійне), саморегуляція, самоосвіта і самовиховання.

  З повною версією конспекту можна ознайомитися за посиланням http://www.splicey.org.ua/metod_r/burak_24_02_2015.pdf та

https://sites.google.com/site/osnovizdorova9klas/navcanna/1-samorealizacia-osobistosti

Завдання: вивчити корисні рекомендації щодо проходження періоду адаптації на новому робочому місці.

12. Тема: Підсумкова контрольна робота

Напишіть твір-роздум «В якій професії я можу реалізувати себе та принести максимальну користь суспільству» і надішліть на електронну адресу olgaigor29@ukr.net.

Щоб перевірити власні припущення можете пройти тестування за посиланням http://prof.osvita.org.ua/uk/determine/testing/index.html


Коментарі закриті.

Профтехосвіта

АДРЕСА ЛІЦЕЮ:
80316 м. Рава-Руська,
вул. 1-го Листопада, 6
Тел: 43-149
Email: rrlicey@ukr.net